На основі наявної інформації, відповідь на запитання не є однозначною, оскільки позиції США та КНР щодо забезпечення миру та повернення територій України кардинально різняться. На сьогодні Сполучені Штати є ключовим партнером України у мирних переговорах, тоді як роль Китаю залишається невизначеною і, за офіційною позицією Києва, не може бути гарантією безпеки.
Нижче наведено детальний аналіз підходів обох країн на основі актуальних даних.
🇺🇸 Роль США: Активний посередник з “realpolitik”
Сполучені Штати, особливо за адміністрації Дональда Трампа, відіграють найактивнішу роль у спробах завершити війну. Вони виступають головним посередником між Україною та Росією, розробивши детальний мирний план .
- Активна посередницька діяльність: США ведуть прямі переговори з Україною та Росією, намагаючись зблизити їхні позиції . Нещодавні раунди переговорів у Женеві та Маямі демонструють високий рівень залученості Вашингтона .
- План і “батоги і пряники”: Американський підхід передбачає не лише тиск на Україну (включаючи попередження про припинення допомоги), але й пропозицію потужних стимулів . Ключовим є проєкт рамкової угоди про безпекові гарантії, яка за своїм принципом нагадує статтю 5 НАТО. Він передбачає, що у разі нового нападу Росії, президент США може ввести війська, надати розвіддані та логістичну підтримку . Термін дії цієї потенційної угоди — 10 років .
- Ціна миру: Головною суперечністю є територіальне питання. За даними ЗМІ, США дають зрозуміти, що безпекові гарантії залежать від згоди Києва на мирну угоду, яка, ймовірно, вимагатиме поступки окупованих територій, зокрема частини Донбасу . В адміністрації Трампа вважають, що через ситуацію на полі бою Україна навряд чи зможе повернути всі території військовим шляхом .
🇨🇳 Роль КНР: Дистанційований спостерігач із власним порядком денним
Китай займає набагато більш стриману та обережну позицію, яку він сам називає “нейтралітетом”. Водночас, західні аналітики розцінюють її як підтримку Росії.
- Загальна підтримка миру: На офіційному рівні Пекін заявляє про підтримку “справедливої мирної угоди” та виступає за політичне врегулювання шляхом діалогу . Китайські дипломати провели кілька раундів “човникової дипломатії” та долучилися до створення групи “Друзі миру” .
- “Справедливість” по-китайськи: Проблема полягає в тому, що трактування “справедливості” Китаєм не збігається з українським. В останніх спільних з Бразилією документах (“шість пунктів консенсусу”) відсутнє згадування про необхідність поваги до територіальної цілісності України, на відміну від попередніх заяв . Китай також утримується від засудження Росії та не приєднався до санкцій.
- Позиція України: Президент Зеленський прямо заявив, що Китай не може розглядатися як гарант безпеки для України. Причина — Пекін підписав Будапештський меморандум, але не виконав його положень щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності України .
- Стратегічний інтерес: На думку експертів, результат війни в Україні є для Китаю важливим прецедентом. Якщо Росія зможе силою захопити й утримати території та уникнути серйозних економічних наслідків, це може стати сигналом для Пекіна щодо дій відносно Тайваню .
⚖️ Порівняння позицій
Для наочності, основні відмінності можна представити у вигляді таблиці:
💡 Висновок
Відповідаючи на ваше запитання, жодна з країн наразі не може гарантувати мир в Україні та одночасне повернення всіх територій.
- США пропонують реалістичний, з їхньої точки зору, шлях до миру, який, однак, передбачає важкі територіальні компроміси з боку України. Натомість вони готові надати потужні безпекові гарантії.
- Китай не пропонує реальних важелів впливу на Росію для відновлення територіальної цілісності України, і сама Україна не розглядає його як надійного партнера у цьому питанні.
Отже, США є єдиною країною, яка сьогодні реально залучена до процесу завершення війни, але ціна цього миру для України, ймовірно, буде надзвичайно високою.

Залишити відповідь