Питання про те, хто забезпечить мир в Україні — США чи Китай, — є складним і суб’єктивним, оскільки жодна країна не може самостійно гарантувати тривалий мир у конфлікті, який включає Росію, Україну та глобальні інтереси. На основі поточних подій (станом на березень 2026 року), мирні переговори ведуться переважно під егідою США, тоді як Китай грає більш периферійну роль, зосереджуючись на дипломатичній підтримці Росії та економічних аспектах. Давайте розберемо ролі обох країн на основі фактів, без упереджень.

Роль США в забезпеченні миру

США під керівництвом президента Дональда Трампа активно виступають посередником у переговорах між Україною та Росією. З початку 2025 року адміністрація Трампа запропонувала кілька планів миру, включаючи:

• Перемир’я та територіальні компроміси: Пропозиції передбачають замороження лінії фронту, повернення частини територій Україні та референдуми в спірних регіонах (наприклад, Донбас і Запоріжжя). США встановили дедлайни для угод, наприклад, до червня 2026 року, і проводять тристоронні зустрічі в Абу-Дабі, Маямі та Женеві.
• Гарантії безпеки: США пропонують Україні гарантії, подібні до статті 5 НАТО, з військовою допомогою та швидким реагуванням на агресію Росії. Це включає постачання зброї та розвідку, але без прямого членства в НАТО. Трамп неодноразово заявляв, що мир — пріоритет, і тисне на обидві сторони.
• Потенційні виклики: Критики відзначають, що плани США можуть бути вигіднішими для Росії, з тиском на Україну щодо поступок. Однак США вже надали Україні понад 182 млрд доларів допомоги з 2022 року, і переговори тривають з акцентом на “мир через силу”.

США мають значний вплив через військову та економічну допомогу Україні, а також через санкції проти Росії. Без американської підтримки переговори могли б затягнутися або провалитися.

Роль Китаю в забезпеченні миру

Китай позиціонує себе як “нейтрального” посередника, але його дії тісно пов’язані з Росією, що робить його менш прийнятним для України та Заходу:

• Пропозиції миру: З 2022 року Китай висунув “мирні плани”, які включають припинення вогню, повагу до суверенітету та врахування “безпекових інтересів” усіх сторін (включаючи Росії). Однак ці плани часто критикують за упередженість на користь Москви, оскільки Китай не постачає зброю, але економічно підтримує Росію (наприклад, купівлею нафти та газу).
• Вплив на Росію: Китай має економічний важіль над Росією (як найбільший торговельний партнер) і міг би тиснути на Путіна для компромісів. Трамп навіть сподівається на допомогу Китаю в цьому. Китай підтримує “всі зусилля для миру” і веде діалог з Україною, але відмовляється від ролі гаранта безпеки — президент Зеленський виключив Китай як гаранта в будь-якій угоді.
• Інтереси Китаю: Пекін зацікавлений у відновленні України як “стратегічного входу” до Європи, особливо в реконструкції (наприклад, через ініціативу “Один пояс, один шлях”). Але Китай уникає прямого втручання, щоб не погіршити відносини з США та ЄС, і бачить у війні можливість послабити американський вплив.

Китай не є нейтральним: він не засуджує вторгнення Росії і бачить поразку Москви як загрозу для себе (наприклад, через посилення фокусу США на Азії).

Хто ймовірніше забезпечить мир?

• США ближчі до ролі гаранта для України: Вони ведуть активні переговори, пропонують конкретні гарантії та мають військовий вплив. Без США мир міг би бути менш вигідним для Києва.
• Китай — потенційний доповнювач, але не лідер: Він може допомогти в економічному відновленні чи тиснути на Росію, але його упередженість робить його ненадійним для України. Деякі експерти пропонують залучити Китай до реконструкції, щоб дати йому “ставку” в мирі.

Мир в Україні залежить від комбінації факторів: волі Росії, підтримки Європи (наприклад, ЄС та Великобританії) та глобального консенсусу. Ні США, ні Китай не “забезпечать” його самотужки — потрібна співпраця, включаючи Україну як ключового гравця. Якщо переговори проваляться, конфлікт може затягнутися, з ризиками для глобальної стабільності. Для точнішого прогнозу стежте за новими раундами переговорів, запланованими на березень 2026 року.