Глобальний ринок продовольства та енергоносіїв настільки тісно переплетений, що рішення у Вашингтоні або коливання цін на дизельне пальне в Північній Америці миттєво відбиваються на українських фермерах. Останній сплеск цін на пальне, спричинений внутрішньополітичними та енергетичними кроками адміністрації США, створив потужний лещатний ефект для українського агросектору: витрати на виробництво та логістику стрімко зростають, тоді як світові ціни на зерно залишаються низькими.

Чому за високої вартості пального експортувати українське зерно та олійні стає невигідно?

1. Зростання собівартості вирощування (Сільськогосподарський цикл)

Пальне (передусім дизель) — це одна з головних статей витрат під час обробітку землі, посівної, внесення добрив та збору врожаю.

• Подорожчання добрив: Виробництво азотних добрив напряму залежить від цін на енергоносії (газ та нафту). Зростання паливних марж призводить до подорожчання мінеральних добрив.
• Польові роботи: Подорожчання заправки тракторів і комбайнів підвищує первинну собівартість зерна задовго до того, як воно потрапить до элеватора.

2. Дороговартісна логістика до портів та кордонів

В умовах блокування або ризиків морських шляхів український експорт значною мірою спирається на автотранспорт та залізницю.

• Автоперевезення: Вантажівки-зерновози споживають величезну кількість дизельного пального. Зростання ціни на дизель одразу закладається у тариф за тонно-кілометр.
• Залізнична логістика: Тяга та термінальна обробка вантажів також дорожчають услід за загальним інфляційним трендом на енергоносії.

У результаті доставка зерна з центральних або східних областей України до портів Одеси чи Дунаю іноді «зжирає» від 30% до 50% від підсумкової вартості продукту.

3. Ефект «Freight Trap»: географічний дисконт України

Захистити фермера міг би продаж зерна за вищою ціною кінцевому покупцеві в Азії чи Африці, але світовий ринок функціонує інакше:

1. Світова ціна на пшеницю чи кукурудзу формується на міжнародних біржах (наприклад, Чикаго або Euronext).
2. Покупець у Єгипті чи Іспанії сплачує середньосвітову ціну з урахуванням морського фрахту.
3. Оскільки морський фрахт (танкери, суховантажі) дорожчає через високі ціни на суднове пальне (бункер), трейдери знижують закупівельну ціну всередині України (ціну на елеваторі / FCA / CPT), щоб компенсувати свої витрати на транспортування.

Отже, весь тягар зростання логістичних витрат лягає на плечі українського агровиробника.

4. Викривлення ринку та конкуренція з дорожчими субсидованими гравцями

Коли США чи інші розвинені країни зіштовхуються з паливним подорожчанням, їхні уряди часто застосовують програми прямих субсидій для власних фермерів.

• Український фермер працює в умовах війни, обмеженого пільгового кредитування та відсутності масштабного паливного субсидування.
• Конкуренти (США, Бразилія, країни ЄС) можуть витримати паливне подорожчання завдяки підтримці держав або багатшим внутрішнім накопиченням, тоді як український аграрій опиняється за межею рентабельності.

Висновок

Високі ціни на пальне створюють для України ефект «ножиць цін»: собівартість виробництва та доставки зерна зростає, а ціна, яку трейдери готові платити українському фермеру на місці, падає. За таких умов експорт сировини (пшениці, кукурудзи, соняшнику) перестає приносити прибуток, а іноді заганяє господарства у прямі збитки, змушуючи агросектор переорієнтуватися на глибоку переробку всередині країни або скорочувати посівні площі.

Тому українці повинні поглиблювати переробку сільськогосподарської сировини всередині України і відправляти на експорт вторинну сільськогосподарську сировину. Це буде вирішенням тривалої стратегічної проблеми України – подолати ефект низької відносної прибутковості первинного сільського господарства України.