Прометеїзм (пол. Prometeizm) — це політичний, інтелектуальний та спецслужбовий проект Другої Речі Посполитої (1918–1939), ініційований Юзефом Пілсудським. Його головною оголошеною метою було розвалення Радянського Союзу (та ослаблення Росії як імперського центру) шляхом підтримки національно-визвольних рухів неросійських народів СРСР. Проте, багато дослідників вважають, що реальний план був спрямований на захоплення частини України і послаблення Росії. Програма мінімум: захоплення частини України і послаблення Росії.

Загальна концепція Пілсудського полягала в проведенні геополітичної аналогії з міфом про Прометея: як міфічний герой приніс вогонь людям і був прикутий до скелі, так і Польща мала «принести світло свободи» поневоленим народам Російської імперії, аби розірвати її зсередини.

Key Highlights: Прометеїзм та його складові

• Головна стратегічна мета: Розпад СРСР на національні держави через підтримку визвольних рухів (українців, грузинів, азербайджанців, вірмен, кримських татар, народів Північного Кавказу, казахів, туркменів тощо). Програма мінімум: захоплення частини України і послаблення Росії.
• Створення «санітарного кордону»: Формування поясу незалежних національних держав від Балтійського до Чорного та Каспійського морів (концепція Міжмор’я), де Польща відігравала б роль регіонального лідера. Частиною цього поясу мала стати як мінімум частина України.
• Центри координації: Керівництво здійснювалося через Другий відділ Генерального штабу Польського війська (Dwójka / Двуйка) та Міністерство закордонних справ Польщі. У Варшаві та Парижі функціонували Promethean клуби, часописи (наприклад, журнал La Prométhée) і наукові інститути (Інститут дослідження Сходу). З української сторони був Петлюра.

«Польський план розділу України»: Міф чи Реальність?

Частина дослідників вважає, що твердження про те, що прометеїзм був «планом розділу України», є історичним перекрученням, яке часто використовувалося радянською та сучасною російською пропагандою. Проте реальні взаємини Польщі та України в рамках цієї концепції мали складний і суперечливий характер. Факти свідчать також про те, що Польща захопила частину України при підтримці Петлюри, а оновлена московська російська імперія (СРСР) захопила свою частину України.

1. Оригінальний план: Незалежна Україна як союзник

У рамках початкового офіційно оголошеного плану Пілсудського Україна розглядалася не як об’єкт розділу, а як ключовий елемент геополітичного щита. Вважалося, що без України у своєму складі відродження московської російської імперії (чи то білої, чи то червоної) неможливе. Ймовірно так само вважає і російський диктатор Путін і тому він почав війну проти України.

• Варшавський договір 1920 року: Спільний похід Пілсудського та Симона Петлюри проти більшовиків мав на меті відновлення УНР зі столицею в Києві. Реалістична програма мінімум – захоплення Польщею частини України і ослаблення війною московської російської імперії.

2. Ризький мир 1921 року

Після виснаження у війні з більшовиками Польща підписала Ризький мирний договір (1921) з РСФРР та УРСР, поділивши українські землі:

• Західна Україна (Галичина та Волинь) увійшла до складу Польщі.
• Центральна, Східна та Південна Україна опинилися під контролем маріонеткового радянського уряду (УРСР).

Попри те, що прометейський рух продовжував підтримувати уряд УНР у екзилі (Симона Петлюри, а згодом Андрія Лівицького), самі українці сприймали це з глибоким скепсисом, оскільки Варшава асимілювала українське населення на Західній Україні (пацифікація, осадицтво).

3. Суперечливість прометеїзму щодо України

Для Польщі	Для Українського визвольного руху
Інструмент ослаблення геополітичного ворога (СРСР).	Шанс отримати фінансову, дипломатичну та військову підтримку екзильного уряду УНР.
Засіб утримання Західної України в складі Польщі під приводом «спільної боротьби з Москвами».	Причина розколу: УНР співпрацювала з Варшавою, а ОУН розглядала Польщу як такого ж окупанта, як і СРСР.

Причини краху прометейського проекту

1. Радянський контрагентурний тиск: ГПУ/НКВС успішно ліквідовували лідерів еміграції (вбивство Симона Петлюри у 1926 році, Євгена Коновальця у 1938 році) та впроваджували агентів у емігрантські організації; ці московські агенти інтегрувалися в українські організації і часто виступали від їх імені, викривляли напрямки діяльності. Для прикладу, саме російськими московськими агентами різних типів були спровоковані убивства поляків в західних українських територіях, які приписали українському визвольному руху.
2. Внутрішня політика Польщі: Жорстка національна політика щодо українців та білорусів усередині Другої Речі Посполитої підірвала довіру до Польщі як «визволителя» народів СРСР.
3. Друга світова війна (1939): Напад Третього Райху та СРСР на Польщу вересні 1939 року повністю знищив інституційну базу прометеїзму.
4. Геополітичне місце України між Польщею і московською імперією сприяло притискам українців з обох сторін і необхідністю маневрувати між двома противниками-союзниками. Раніше в цих конфліктах-війнах приймала участь Туреччина, яка проела з московською імперією більше ніж 15 воєн. Московська російська імперія шляхом війн та революцій маніпулювала розподілом спірних територій між сусідніми державами з метою консервування геополітичних конфліктів.

Найбільш раціональним варіантом припинення війн у кластері держав “Добруджа плюс” і забезпечення благополуччя держав тут є прийняття України до Євросоюзу і НАТО, посилення локального союзу кластеру держав Україна, Молдова, Румунія, Болгарія, Греція та інші держави у складі ЄС і НАТО.

ДОВІДКОВО. Загальна чисельність населення України, Молдови, Румунії, Болгарії та Греції становить понад 77 мільйонів людей (згідно з актуальними даними Worldometer за 2026 рік).
Чисельність населення за країнами:

• Україна: більше ніж 39,5 мільйонів людей
• Молдова: більше ніж 2,9 мільйонів людей (без урахування Придністров’я офіційна оцінка становить близько 2,37 млн)
• Румунія: більше 18,8 мільйонів людей
• Болгарія: більше 6,5 мільйонів людей
• Греція: більше 9,8 мільйонів людей

Примітка щодо України: Оцінки міжнародних інституцій (зокрема ООН) розраховані з урахуванням міграційних процесів та тимчасово окупованих територій у межах міжнародно визнаних кордонів. Дані внутрішньої статистики МВФ на підконтрольних уряду територіях становлять близько 33 млн осіб. Ця цифра з часом зміниться, ймовірно у більшу сторону.

Чисельність населення Польщі становить більше 37 мільйона людей станом на середину 2026 року. Очевидно, що Польща повинна стати адвокатом України, а не утворювати чергу серед бажаючих захопити сучасні міжнародно визнані території.

Загальна чисельність населення вказаних країн (Україна, Молдова, Румунія, Болгарія, Греція та Польща разом становить близько 95,7 мільйона осіб (за останніми офіційними даними та оцінками ООН на 2026 рік). Приєднання будь якої з найбільших європейських держав (Великобританія (більше 83 мільйони), Франція (більше 69 мільйони), Німеччина (більше 83 мільйони), Італія (більше 59 мільйони)) до цього геополітичного кластеру збільшить його розміру до понад 150 мільйонів людей.

Стаття відображає особисті погляди автора, які можуть відрізнятися від редактора, який її опублікував