Україна має потенціал стати стратегічним водневим хабом Європи, завдяки чому Європейський Союз офіційно включив нашу країну до своєї Європейської водневої стратегії. У межах масштабної ініціативи «2х40 ГВт» для Європейського зеленого курсу на Україну покладено завдання розгорнути до 10 ГВт потужностей електролізерів для виробництва саме «зеленого» водню. [1, 2]

Ключові переваги та можливості України

• Розвинена газотранспортна інфраструктура: Українська ГТС є однією з найбільших у світі. Спільно з операторами Словаччини, Чехії та Німеччини засновано проєкт Центрально-Європейського водневого коридору (СЕНС). Також у сіні 2025 року було підписано Меморандум про створення ланцюжка «Водневий коридор Україна-ЄС» для транспортування водню після 2030 року. [1, 2, 3]
• Величезний природний потенціал ВДЕ: За оцінками експертів НАН України, ресурсна база відновлюваної енергетики (сонце, вітер) теоретично дозволяє генерувати до 505 мільярдів кубометрів чистого водню на рік. [1]
• Потужності для зберігання: Наявність 13 унікальних підземних газосховищ (ПСГ) загальною місткістю потенційного зберігання водню до 2,4 млн тонн. [1]
• Географічна близькість: Прямий кордон із країнами ЄС робить транспортування трубопроводами значно дешевшим, ніж імпорт зрідженого водню морем з Африки чи Близького Сходу. [1, 2]

Актуальні проєкти (2025–2026 роки)

Попри складні умови, українські та європейські інвестори переходять до практичних кроків:

• Західноукраїнські кластери: Компанія UDP Renewables спільно з австрійськими партнерами (зокрема Wien Energie) готує проєкти на Волині та Львівщині вартістю близько €2 млрд для експорту відновлюваного водню до Австрії та Німеччини.
• Закарпатський водневий проєкт: Ініціатива в межах європейської програми Horizon Europe передбачає будівництво заводу потужністю 100 МВт на першому етапі.
• Проєкт H2EU Store: Розробляється концепція змішування водню (близько 5%) із природним газом для первинного транспортування чинною ГТС до Європи з подальшим переходом на 100%-й водень. [1, 2, 3]

Головні виклики та бар’єри

1. Воєнні ризики та безпека: Бойові дії та нестабільність стримують капітал, особливо на Півдні та Сході України, які мають найкращий кліматичний потенціал для сонячної та вітрової генерації. [1, 2]
2. Вартість капіталу (WACC): Через високі інвестиційні ризики вартість українського водню ($5.1–$8 за кг) наразі перевищує очікуваний ЄС поріг у $4 за кг. Необхідні міжнародні фінансові гарантії та субсидії від інституцій на кшталт MIGA або німецького банку KfW. [1]
3. Законодавчі прогалини: В Україні досі триває затвердження профільного «Водневого закону», який має чітко врегулювати сертифікацію походження палива, тарифні методології та умови експорту відповідно до норм ЄС. [1, 2]

Міжнародна науково-дослідна Асоціація Dobrudja.EU звернулася до керівництва Житомирської обласної адміністрації на чолі з Віталієм Бунечко з пропозицією конкретно підтримати дослідження і розробки асоційованих вчених і практиків спрямованих на створення установок для добування водню, а також установок для добування рідкоземельних металів із забруднених вод. Чекаємо на зустріч та підтримку цих складних робіт.